Історія села

СИБЕРЕЖ

Чернігівської  області,   Ріпкинського району, центр сільради.

До складу сільської  ради входить село Великі  Осняки.

Територія села  Сибереж  була  заселена в глибоку давнину  понад  річкою Сибереж. Неподалік сіл Сибереж  та Великі Осняки  археологами виявлені поселення епохи бронзи (ІІ тисячоліття до н.е.),  періода раннього заліза (VІІІ-ІІІ  ст..  до н.е.), 6 ранньо-словянських поселень перших ст.. н.е.,  городище, 7 поселень і 2 курганні могильники періоду  Київської  Русі (ХІ-ХІІІст.).

На західній  околиці  села Сибереж знаходиться державна памятка історії та  культури України  «Багатошарове поселення «Сибереж-І»  датоване  серединою І тисячоліття н.е.,  Х-ХІІІ ст.. ( додаток  1).

Сибереж згадується уже в кінці ХV  початку  ХVІ ст..,  як  володіння, пожалувані  по грамоті  Великого князя  литовського  і  короля  польського  Олександра Ягеллона  Богдану Павловичу (виленському подключию).

«Положение имеет от пахотного поля на низковатом ровном месте, при небольших издоле лесах и при речке Сибережи»[i].

Згадується у «Пам’яті» 1527 р.[ii], однак запустіває у період Смути на початку ХVІІ ст.

Потім згадується в кінці ХVІ ст..1583 року в однім із польських  актів.

В грамоті польського короля, даній їм місту Чернігову в 1625 році, в якій  визначається границі чернігівських  земель:

«Беловесью  вверх  по  москальскую  гать, от  этой с Беловеса  по  Хмельницкий  ручей,   хмельницким  ручьем  чрез  черниговскую  дорогу,  идущую  с  города  Сибережа…»

В цій грамоті  Сибереж названа городом,  але і бумагах Московського  царства  Сибереж  також  називалась  городом. Все це пояснюється мабуть тим,  що на території  нинішнього села  в дотатарські часи   знаходились значні  укріплення.

 На початку 1630-х рр. (згадується в привілеї від 22 лютого 1633 р. Мартинові Калиновському на Чернігівське староство[iii]), але внаслідок Смоленської війни 1632-1634 рр., правдоподібно, знову збезлюдніло, оскільки королівський привілей С. Пясочинському від 14 березня 1645 р. називає Сибереж селищем[iv].

Пізніше ним володів Карп Мокрієвич, якому Сибереж дісталась як спадок дружини, що походила з польської шляхти. Підтвердні універсали та грамоти Мокрієвичам на Сибереж: Карпу – гетьмана Юрія Хмельницького (23.07.1660)[v], царя Олексія Михайловича (3.02.1667)[vi], гетьманів Дем’яна Многогрішного (27.03.1669)[vii], Івана Самойловича (19.07.1672)[viii], Івана Мазепи (28.08.1687)[ix], царів Івана та Петра Олексійовичів (9.03.1690)[x]; Дем’яну – гетьмана Івана Мазепи (23.03.1704)[xi]; вдові Дем’яна Агафії – гетьмана Івана Скоропадського (13.09.1709)[xii].

Сибереж і в подальшому залишалася за Мокрієвичами. В 1749 р. Олександр і Василь Мокрієвич вели суперечку за двір і грунт в с. Сибережі з полковим канцеляристом Василем Комаровським[xiii].

У 1762 р. на Сибереж претендувала дочка бунчукового Якова Іскри Ірина[xiv].

В документах  1669 року   зустрічається імя  Сибережского сотника  Філона Свяцького.

За часів сотництва Філона Свяцького (прибл. 1664–1672) в Сибережі перебувало сотенне правління (до 1700 р.)[xv].

Основні козацькі родини: Болбаси, Гломозди, Лепехи, Свяцькі, Дасюки, Сапєги, Кєзлі, Коржі.

Отамани: Щербак Федір (1724[xvi], 1725[xvii]), Ведера Андрій (1747)[xviii], Лещенко Яцко (1750)[xix].

Двори козацької старшини: вдови бурмістра чернігівського Карповської (Карпа Марковича) (1741)[xx], військового канцеляриста Івана Марковича (1741[xxi], 1747[xxii], 1750[xxiii], 1755[xxiv], 1767 – куплений батьком у глухівського міщанина Григорія Олександровича за 200 рублів 20 листопада 1732 р.[xxv]), нащадків прадіда Карпа Мокрієвича (1767 – «зъ болшимъ садомъ и огородомъ, въ самомъ конце с±ла Сибережи, м±жду протоками надгреб±лною и ставомъ  л±жачій, округъ огороженній»)[xxvi].

Приїжджі двори: вдови Марії Томариної (1732)[xxvii], канцеляриста військового Івана Марковича (1740)[xxviii], вдови бурмістра чернігівського Карпа Марковича (1740)[xxix], канцеляриста полкового Івана Дорошенка (1741)[xxx], значкового Івана Фасовського (1743)[xxxi], хорунжого полкового Василя Комаровського (1747[xxxii], 1750[xxxiii], 1755[xxxiv]), сотника слабинського Самійла Левандовського (1750[xxxv], 1755[xxxvi]), бунчукового Павла Мокрієвича (1767)[xxxvii], військового товариша Федора Мокрієвича (1781)[xxxviii].

Церква святителя Христова Миколи, «старая, деревянная…, съ однимъ престоломъ, безъ огради, и при ней колоколня» (1767)[xxxix].

Школа (1732[xl], 1740[xli], 1747[xlii], 1750[xliii], 1767 – «въ оной живетъ дячокъ»)[xliv].

Шпиталь (1732[xlv], 1740 – «въ ономъ старецъ слепій Тимухъ Штиркунъ»[xlvi], 1741[xlvii], 1747[xlviii], 1750[xlix], 1767 – «богоделная изба, въ оной живутъ нищіе, пропитаніе они им±ютъ отъ доброхотнихъ дател±й милостини»[l], 1783[li]).

Шинки: попа Василя Кузьмина (1732)[lii], канцеляриста полкового Івана Дорошенка (1740)[liii], військового товариша Миколи Мокрієвича (1747)[liv], Чернігівського Троїцького монастиря (1750)[lv].

Млин на р. Сибережі військового товариша Федора Мокрієвича (1754[lvi], 1781 – «плотина съ однимъ амбаромъ объ 1 кол±»[lvii]).

Ведомость комиссией сочиненная в полку Черниговском

генералной описе от сотенного Ройского правления о состоящих

в разних оной сотни селах и деревнях козаках

и о их состоянии и имуществе, учиненная 1767 года июня 10 дня.

 В сел± СИБЕРЕЖИ

При речки Сибережи.

В оном селе церковь старая, деревянная, во имя святителя Христова Николая, с одним престолом, без огради, и при ней колоколня 1.

Богоделная изба 1, в оной живут нищие, препитание они имеют от доброхотних дателей милостини.

Школная изба 1, при ней комора 1, сарай 1.

В оной живет дячок той церкви Иван Молащенко, лет 30, уроженец села Рогощи, син дяковский.

Той церкви священника Иоанна Кричевского двор жиллой новой, которой принадлежит по наследию предков его, а крепостей никаких не имеется.

Той же церкви священника Стефана Кричевского двор жиллой, которой ему принадлежит по наследию предков его.

Село Сибереж (…) при речке Сибережи на ровном низком месте.

В оном селе разних чинов владения.

Полковника Черниговского Петра Милорадовича владение рангових дворов 4.

Троицкого Илинского монастира подданнических дворов 2.

=================================================

Двор жиллой войскового товарища Ивана Марковича, деревянной, посредственной, к житю годной. Принадлежит по наследию от отца его, которой отцем его куплен в прошлом 1732 году ноября 20 дня у мещанина Глуховского Григория Александровича за 200 рублей.

К оному двору принадлежитостей:

Ветрених мелниц 2. Одна о едном мучном коле, состоит впусте. Другая о двох мучних колах, мелет временно.

Винокурня при том дворе, состоит впусте.

Подсуседческих ему бездворних хат 6.

8.05.1767 (опись двора Ивана Карпова Марковича)

Сверх же оной купшой на показанние некоторие части грунту и сенокосу, прикупленние же от значкового товарища Петра Мокриевича и других владетелей, хоча и имелись в мене купшие записи и содержани были в сохранении в городе Чернигове в церкви Преображения Господня, но во время пожарного случая города Чернигова и тоей церкви, в оной церкви имевшийся поставленний сундук с крепостми и с протчими вещами погорели и виписей никаких с тех крепостей не имеется.

=================================================

Двор приезжий бунчукового Павла Мокриевича. Принадлежит по данному предку его Станиславу Пянчинскому, бившому судии Черниговскому, от короля Полского Владислава привилегии и по уступкам от дядей ево Петра и Николая, так и брата его Александра Мокриевичов.

В оном живет син его войсковой канцелярист Федор Мокриевич.

К оному двору принадлежитостей:

В том селе Сибережи мелница на реке Сибережи, о едном мучном коле. Мелет толко весною, а летом и зимою приостанавливается по малости води.

Посполитих ему крестян дворов 6, безвдорних хат 12.

Подданнический двор бунчукового товарища Василия Мокриевича, в нем: хата 1, комора 1, которой ему принадлежит по данной предку его Станиславу Пянчинскому, бившому судии Черниговскому, от короля Полского Владислава привилегии.

В оном живет Илия Алексеев ШЕИН, лет 40, уроженец оного села, с посполитих.

Двор подсуседческий сотника Ройского Якова Крупянского, в нем: хата 1, комора 1, сарай 1.

В оном живет Самойла НАСИКА, лет 50, уроженец оного села, с посполитих.

В том же селе Сибережи его, сотника, пустой селидбенной пляц 1.

Жилой двор священника села Рогощи Иоанна Кричевского, которой ему принадлежит по наследию предков его, а крепостей не имеет. В нем: свитлицас комнатою 1, людских хат 4, амбар 1, комора 1, сараев 3, погреб походний 1, клуня с овинною 1.

Винокурня состоит впусте.

В том же селе Сибережи его ж, священника рогоского Кричевского, пляц селидбенной пустой, которий ему принадлежит по купле отцем его Андреем, поповичем Сиберезским, от жителя села Репок Григория Корнецкого 1718 года марта 20 дня за 10 коп.

 Село Сибереж (…) при речки Сибережки, при низкодолах, при болотах, землях припадистих и неурожайных.

Село Сибереж (…) лежачая на ровном месте низком в прозиваемом при болоту[lviii].

За ревізією 1782 р. у Сибережі мешкало козаків: виборних – 87 осіб чоловічої статі і 82 жіночої, підпомічників – відповідно 239 і 246, артилерійських служителів – 23 і 22, артилерійських служителів понад розклад – 9 і 8, старшинських дітей (з артилерійськими) – 5 осіб чоловічої статі, а також рангових посполитих – 24 і 22[lix].

        У ІІХ ст..  головним  заняттям селян  було  землеробство  та  промисли.

  Сиберезькі  жінки  ткали полотно,  яке потім  прикрашали  українськими вишивками,  де  переважали  традиційні  українські  кольори – чорний та червоний.

  ХХ  ст..  розпочалось  бурхливими  подіями першої  революції,  І світової  війни,  Лютневої  революції. В роки   І  світової  війни  на  флот  був мобілізований  Лещенко Володимир Микитович.  Команда   корабля  на якому він служив в 1917 році підняла  червоний  прапор  і  перейшла  на  сторону  більшовиків. Лещенко В.М. повернувся в село і  брав участь у створенні  комнезаму,  потім  колгоспу.

  Першим головою комнезаму  був Степан Антонович Рижий,  якого в 1921 році  звірски  вбито бандою  Галаки.

        В 1924 році  була утворена партійна організація КПРС,  яка  налічувала 47  комуністів, а в 1928  році комсомольська  організація  ВЛКСМ   з   30 косомольців.

    З 1925 року  в  селі  починається  інтенсивна  підготовка  до  організації  колгоспів. Йшов неоправданий  процес  розкуркулювання  селян. В селі Сибереж було  розкуркулено  і  виселено  6  сімей.

         Документи  свідчать, що в селі Сибереж у 1926  році була школа,  хата-читальня,  клуб.

   В 1931  році  в  селі  було  створено  два  колгоспи  «Жовтнева  перемога»  та  «Шлях  незаможника».  Повністю  колективізація  була  завершена  в  1933 році,   ініціаторами   колгоспів  були  Шуман і Глушак. В 1933 році  колгоспи  об’єднались в  один  під  головуванням  Кулаги Сави Ілларіоновича.

  Мирна  праця  людей  була  перервана  Великою Вітчизняною  війною.

242 жителів села було  мобілізовано на фронт  які  хоробро  воювали з фашистами,  за що  нагороджувались орденами,  медалями,  мали  подяки  від  командування.

         У перших числах  вересня   1941 року  село було  окуповано німецько- фашистськими  загарбниками. Визволено  радянськими  військами  22 вересня 1943 року. В селі Сибереж  розташовувався  військовий госпіталь  у  приміщенні школи   і  діяв до 1944 року.

  З   полів  війни  не повернулись   134  жителі  села  Сибереж,  які  віддали своє  життя   за  свободу і незалежність  Батьківщини.  В їх  честь у 1966 році побудований   пам’ятник   і  посаджений  парк.  На кладовищі  села  побудований  пам’ятник  на  братній  могилі  воїнів-визволителів,  які  загинули  при  визволенні  села.

  У 60-80 роках  ХХ ст.. на території  сільської  ради   діяв один з найкращих у  районі колгосп  «Победа»,  що  славився  великим  поголів’ям  худоби та  високими  врожаями  зернових,  картоплі,  льону.  За високі досягнення  колгоспу було присвоєно звання  «Господарство  високої культури  землеробства».  За успіхи, досягнуті  в  сільськогосподарському  виробництві,  30  колгоспників були  нагороджені  орденами  і  медалями  СРСР.   У  кінці 80-х  років  колгосп був перейменований   у КСП «Світанок» , яке в  2000 році  у зв’язку з реорганізацію  реформовано у фермерське господарство «Світанок» .

      В даний час  більшість жителів  села  займаються   особистим  селянським  господарством ( землеробством  та утриманням  худоби).

    В селі Сибереж  народився  та працював  член спілки  письменників  України  український письменник  Кезля Володимир Васильович (1937-1984),   автор збірок «Червень, початок літа», «Поворот сонця»,  повісті  у  новелах  «Синій вітер з  Рогощі»,  багатьох  гумористичних  оповідань.

 


[i] Пащенко Д. Описание Черниговского наместничества (1781 г.) – Чернигова, 1868. – С. 35.

[ii] Русина О. Сіверська земля у складі Великого князівства Литовського. – Київ, 1998. – С. 207, 211

[iii] Кулаковський П. Чернігово-Сіверщина у складі Речі Посполитої (1618–1648). – Київ, 2006. – С. 263.

[iv] Там само. – С. 290.

[v] Василенко Н. Генеральное следствие о маетностях Черниговского полка 1729-1730 г. – Чернигов, 1908. – С. 344-345; Універсали українських гетьманів від Івана Виговського до Івана Самойловича (1657–1687). – Київ–Львів, 2004. – С. 163–164.

[vi] Василенко Н. Генеральное следствие о маетностях Черниговского полка 1729-1730 г. – Чернигов, 1908. – С. 316-318.

[vii] Там само. – С. 346-347.

[viii] Там само. – С. 347-348.

[ix] Там само. – С. 324-325; Доба гетьмана Івана Мазепи в документах / Упоряд.: С.О. Павленко. – Київ, 2007. – С. 15-16.

[x] Василенко Н. Генеральное следствие о маетностях Черниговского полка 1729-1730 г. – Чернигов, 1908. – С. 318-322.

[xi] Там само. С. 325–326; Доба гетьмана Івана Мазепи в документах / Упоряд.: С.О. Павленко. – Київ, 2007. – С. 97.

[xii] Василенко Н. Генеральное следствие о маетностях Черниговского полка 1729-1730 г. – Чернигов, 1908. – С. 326-327.

[xiii] ЦДІАК України. – Ф. 51. – Оп. 3. – Спр. 9917. – Арк. 1-3, 8, 29.

[xiv] ЦДІАК України. – Ф. 51. – Оп. 3. – Спр. 17433. – Арк. 1-7.

[xv] Филарет (Гумилевский). Историко-статистическое описание Черниговской епархии. – Чернигов, 1874. – Книга пятая. – С. 143.

[xvi] ЦДІАК України. – Ф. 51. – Оп. 3. – Спр. 1378. – Арк. 140.

[xvii] ЦДІАК України. – Ф. 110. – Оп. 2. – Спр. 254. – Арк. 99зв.

[xviii] ЦДІАК України. – Ф. 51. – Оп. 3. – Спр. 19328. – Арк. 86.

[xix] ЦДІАК України. – Ф. 51. – Оп. 3. – Спр. 19357. – Арк. 61.

[xx] ЦДІАК України. – Ф. 51. – Оп. 3. – Спр. 19336. – Арк. 292зв.

[xxi] Там само.

[xxii] ЦДІАК України. – Ф. 51. – Оп. 3. – Спр. 19328. – Арк. 93.

[xxiii] ЦДІАК України. – Ф. 51. – Оп. 3. – Спр. 19357. – Арк. 68зв.

[xxiv] ЦДІАК України. – Ф. 51. – Оп. 3. – Спр. 19356. – Арк. 152.

[xxv] ЦДІАК України. – Ф. 57. – Оп. 1. – Спр. 10. – Арк. 589.

[xxvi] ЦДІАК України. – Ф. 1201. – Оп. 1. – Спр. 3. – Арк. 7.

[xxvii] ЦДІАК України. – Ф. 108. – Оп. 2. – Спр. 1893. – Арк. 19.

[xxviii] ЦДІАК України. – Ф. 51. – Оп. 3. – Спр. 19331. – Арк. 60зв.

[xxix] Там само.

[xxx] ЦДІАК України. – Ф. 51. – Оп. 3. – Спр. 19336. – Арк. 292зв.

[xxxi] ЦДІАК України. – Ф. 51. – Оп. 3. – Спр. 19342. – Арк. 130зв.

[xxxii] ЦДІАК України. – Ф. 51. – Оп. 3. – Спр. 19328. – Арк. 93зв.

[xxxiii] ЦДІАК України. – Ф. 51. – Оп. 3. – Спр. 19357. – Арк. 68зв.

[xxxiv] ЦДІАК України. – Ф. 51. – Оп. 3. – Спр. 19356. – Арк. 151зв.

[xxxv] ЦДІАК України. – Ф. 51. – Оп. 3. – Спр. 19357. – Арк. 68зв.

[xxxvi] ЦДІАК України. – Ф. 51. – Оп. 3. – Спр. 19356. – Арк. 151зв.

[xxxvii] ЦДІАК України. – Ф. 57. – Оп. 1. – Спр. 10. – Арк. 592зв.

[xxxviii] Пащенко Д. Описание Черниговского наместничества (1781 г.) – Чернигова, 1868. – С. 35.

[xxxix] ЦДІАК України. – Ф. 57. – Оп. 1. – Спр. 10. – Арк. 524.

[xl] ЦДІАК України. – Ф. 108. – Оп. 2. – Спр. 1893. – Арк. 19.

[xli] ЦДІАК України. – Ф. 51. – Оп. 3. – Спр. 19331. – Арк. 62.

[xlii] ЦДІАК України. – Ф. 51. – Оп. 3. – Спр. 19328. – Арк. 93зв.

[xliii] ЦДІАК України. – Ф. 51. – Оп. 3. – Спр. 19357. – Арк. 68зв.

[xliv] ЦДІАК України. – Ф. 57. – Оп. 1. – Спр. 10. – Арк. 524.

[xlv] ЦДІАК України. – Ф. 108. – Оп. 2. – Спр. 1893. – Арк. 19.

[xlvi] ЦДІАК України. – Ф. 51. – Оп. 3. – Спр. 19331. – Арк. 62.

[xlvii] ЦДІАК України. – Ф. 51. – Оп. 3. – Спр. 19336. – Арк. 292зв.

[xlviii] ЦДІАК України. – Ф. 51. – Оп. 3. – Спр. 19328. – Арк. 93зв.

[xlix] ЦДІАК України. – Ф. 51. – Оп. 3. – Спр. 19357. – Арк. 68зв.

[l] ЦДІАК України. – Ф. 57. – Оп. 1. – Спр. 10. – Арк. 524.

[li] ЦДІАК України. – Ф. 1201. – Оп. 1. – Спр. 3. – Арк. 7зв.

[lii] ЦДІАК України. – Ф. 108. – Оп. 2. – Спр. 1893. – Арк. 19.

[liii] ЦДІАК України. – Ф. 51. – Оп. 3. – Спр. 19331. – Арк. 61зв.

[liv] ЦДІАК України. – Ф. 51. – Оп. 3. – Спр. 19328. – Арк. 93зв.

[lv] ЦДІАК України. – Ф. 51. – Оп. 3. – Спр. 19357. – Арк. 68зв.

[lvi] Описание рек и речек Черниговского полка в 1754 году // Труды Черниговской губернской архивной комиссии. – Выпуск седьмой. – Чернигов, 1908. – С. 22.

[lvii] Пащенко Д. Описание Черниговского наместничества (1781 г.) – Чернигов, 1868. – С. 35.

[lviii] ЦДІАК України. – Ф. 57. – Оп. 1. – Спр. 10. – Арк. 524-631.

[lix] ЦДІАК України. – Ф. 1539. – Оп. 2. – Спр. 78. – Арк. 13-17.